Від кохання до насильства один крок

Автівка мобільної бригади соціально-психологічної допомоги зупиняється в передмісті Львова. З машини дістають кілька пакетів — там підгузки та інші гігієнічні засоби для дітей. 

З «подарунками» прямують до звичайної багатоповерхівки. Вони — соціальна фахівчиня та психолог — йдуть виконувати свою роботу: консультувати жінку, яка потребує допомоги. 

*** 

Катерині (ім’я змінено — авт.) — 35 років. Вона мешкає неподалік обласного центру. В невеличкій квартирі галасно та велелюдно — в жінки четверо дітей. 

«В мене 4 хлопців: одному 13 років, другому — 7, третьому 3 роки, а наймолодшому — майже півтора. Двоє старших ходять у школу, найстарший відвідує ще й заняття з боксу», — усміхається Катерина. Зараз із нею вимушено живе сестра, у якої трійко дітей. 

Усі мешкають в одній оселі, але це не заважає жити дружно. Маленькі діти завжди «при комусь»: мама, тітка, а то й старші діти завжди підможуть. 

«Старший син мені допомагає, звичайно. Бо якщо я на кухні, то в кімнаті безлад трохи. Він же — наводить лад», — розповідає Катерина. 

Вона дає собі раду з чотирма дітьми. Піклується про їхнє фізичне та психологічне здоров’я. Однак сама не може позбутися кривдника, який повсякчас вдається до маніпуляцій та скандалів.

З ідеального чоловіка в кривдника

Перший її чоловік помер. Другий — кричав, бив і зраджував. 

«Я з ним розлучилася, бо в нас було нестерпне життя. Ми дуже сварилися, билися, і це був жах. Так, він підіймав на мене руку. У чоловіків часто таке поняття: якщо є діти, то ти вже нікуди не дінешся. Я ж іншої думки. Мій сильний характер сприяв тому, що я не стала терпіти це. І все, ми розійшлися», — пригадує Катерина, розповідаючи про шлюб небагато. 

Свого третього чоловіка Олега (ім’я змінено — авт.) вона знала з дитинства. Він довгий час перебував у Росії, а коли повернувся — вони зустрілися. 

«Я в ньому спершу побачила ідеального чоловіка:не курить, не п’є, не лається, ходить до церкви. Ми з ним “сходилися” кілька разів», — розповідає Катерина. 

Разом з Олегом вона прожила два роки. Коли Катерина завагітніла, пара одружилася. Але шлюб тривав недовго. Чоловік почав нав’язувати дітям свою віру, жінці це не сподобалося, конфлікти почастішали. 

«Дуже почав давити на старшого сина — змушував читати Біблію, слухати проповіді, щось йому розказував. Я пояснювала Олегу, що так не можна. Адже дитині дуже не подобалося, що йому силоміць нав’язують релігію, тиснучи психологічно», — додає Катерина. Але розмови не діяли, тож вони розійшлися. 

Розлучали подружжя довго. Відчула від того дискомфорт. Каже, стало неприємно та важко спілкуватися. Діалогу будувати вони не могли. Зараз — жінка розлучена, хоча розірвати спілкування з уже колишнім чоловіком досі не вийшло…

Після розлучення

Спершу вони з Олегом домовлялися розійтися «полюбовно». Олег мав відвідувати кілька разів на тиждень дитину, платити аліменти, дізнаватися у колишньої дружини, як справи в сина. 

«Ми домовлялися, що він даватиме гроші на дитину та не буде мені створювати проблем. Але на практиці все було по-іншому», — зітхає Катерина. 

Висновок суду — 4 візити батька на тиждень. Олег мав три години на день, які міг провести з дитиною. Такий висновок йому не сподобався, пригадує Катерина: «Він здійняв галас в опікунській раді — мовляв, я тато, я хочу дитину бачити. Звичайно, комісія пояснила йому: дитина маленька, три роки, тож не може бути два дні з вами». 

Ні, він не хотів частіше бавитися з дитиною чи приділяти увагу вихованню. Він хотів, аби Катерина звернула на нього увагу. Жінка спершу м’яко, а тоді твердіше повторювала: я не хочу спілкуватися. Не дзвони мені. Не пиши мені, спілкуймося лише про дитину. Та він знаходив її, дзвонив із інших номерів, приїздив до неї додому… 

І звідтоді мирних рішень у колишньої пари вже не було. 

Що ви за мама така?!

Одного разу Олег приїхав до помешкання Катерини, коли вона вибігала до крамниці. Діти перебували із 17-річною племінницею. Він звернув увагу на безлад, фотографував усе, що бачив, а потім запевнив: бачив Катерину на вулиці, вона начебто була напідпитку. Викликав поліцію. 

Жінка повернулася та пояснила ситуацію: чоловік прийшов не в призначений час, сварився, робив наклепи. У поліції все зрозуміли, але порадили більше дітей без нагляду повнолітніх не залишати. 

Одного разу у старшого сина був День народження, і Олег знову нагадав про себе Катерині. 

«Він до мене видзвонював, хотів спілкування. Я йому кажу: не хочу з тобою спілкуватися. Якщо хочеш говорити — суто дзвониш щодо дитини», — відрізала колишня дружина.

Але Олег усе ж не послухав і приїхав до Катерини. «Гримав, стукав, видзвонював. Розбудив мені малу дитину. Я викликала поліцію», — пригадує жінка. 

У певний момент біологічний син Олега потягнувся до тата і заплакав. Поліціянтка сказала Катерині: «та що ви за мама така?». Мовляв, дитина хоче до батька, а вона силоміць тримає. 

Жінці довелося пояснювати обставини, що  «ексчоловік» прийшов у день, коли не мав би: довго телефонував, сварився і приїхав — ледь не виламував двері. Так, батько він хороший, однак на руках є рішення суду: чотири рази на тиждень у чітко визначений час. 

Катерина вже кілька разів викликала поліцію, коли приходив Олег. Ті реагували по-різному: документували свідчення двох сторін, проводили профілактичні бесіди. Одного разу Олег написав заяву в поліцію на Катерину. Мовляв, вона неблагонадійна матір і не доглядає за дітьми. 

«Ні, він не хоче собі забрати дитину. Він просто вимагає спілкування — щоб я з ним примусово спілкувалася та дружила; і щоби впускала до дитини, коли він захоче», — каже жінка. 

Олег досі не змирився. Він влаштовує скандали, пише заяви в поліцію, свариться з колишньою дружиною телефоном та кричить, коли приходить. Він спершу маніпулює, а тоді просить примиритися. 

Одного разу поліція приїхала, забрали чоловіка з помешкання, поговорили з ним і поїхали. А він піднявся назад до квартири та продовжив сварку.

Чотири вершники домашнього насильства

У суспільстві часто існує стереотип, що домашнє насильство легко розпізнати неозброєним оком. Вважають, що якщо ситуація в постраждалої погана, то будуть синці, заляканий погляд або крики та сварки за стіною. 

Та домашнє насильство клейкими лещатами залазить у родини частіше, ніж хотілося б: щороку понад мільйон українців страждають від різних форм насильства у сім’ях. А до спеціальних служб звертається лише 10% постраждалих.

Існує чотири види домашнього насильства. Не всі з них спричиняють синці, але є не менш небезпечними для людини: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне.

Фізичне — це те, що найпростіше розпізнати: побиття, іноді навіть катування. Сексуальне насильство — це не лише зґвалтування, а й примус до статевого акту. Психологічне охоплює лайки, образи, маніпуляції. Економічне — це, наприклад, постійний контроль грошей, позбавлення власних коштів або ті ж маніпуляції, просто пов’язані з фінансами. 

Якщо кривдник надто часто докучає або завдає болю — поліція може виписати обмежувальний припис. Це заборона підходити до людини, яка зазнає знущань. Навіть якщо насильство відбувається в одній квартирі, власником якої є кривдник, йому доведеться покинути оселю на певний час. Якщо припис порушити, можна «заробити» і кримінальну відповідальність. 

Зараз Катерина налаштована викликати поліцію щоразу, як Олег знову почне виламувати двері або ж приходити до її дому без запрошення. Однак жінка не проти, що він як батько хоче бачитися із сином, головне — щоб зустрічі відбувалися без насильства.

Керівниця мобільної бригади соціально-психологічної допомоги у Львові Ольга Легоцька пояснює: «Загальний план дій — не боятися. Розірвати замкнене коло і звертатися по допомогу. Кривдник має бути покараний, обов’язково».

Ольга додає, що мобільна бригада складається із соціального фахівця, психолога та водія. Основну інформацію про тих, кому потрібна підтримка, надає поліція. Правоохоронці фільтрують виклики та передають контакти тих, хто заявляв про домашнє насилля. Тоді бригада приїжджає та консультує. Водночас люди можуть звернутися самотужки. 

Контакти мобільної бригади з соціально-психологічної допомоги  у Львові та околицях: 096 23 24 901 або 095 87 85 021.