Я – свідок

Чуєте, як через стінку квартири доносяться грюкіт, образи, нецензурна лайка й крики про допомогу? Гуляєте на вулиці та бачите, як мати щосили б’є свою дитину? Помічаєте, що старенька з сусіднього під’їзду просить у людей їжу, бо син забирає та пропиває пенсію? Що це – внутрішні сімейні справи? 

Ні. Ви стали свідком домашнього насильства. 

Звичайно, кожна людина сама обирає, як їй поводитись у тій чи іншій ситуації. Вона може вирішити, що нічого серйозного не відбувається. Може удати, що нічого не бачить і не чує. Може пройти повз, сподіваючись, що хтось інший допоможе. Або може спробувати припинити коло насильства та допомогти постраждалим.

Це складний моральний вибір. Адже рішення діяти може створити вам певні незручності: вас допитають працівники поліції та складуть відповідні документи; вам може бути потрібно прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; до вас може вороже ставитись людина, яка вчинила акт насильства або її родичі.

І все ж, саме небайдужість до постраждалих допоможе їм знайти захист та допомогу. А інколи навіть збереже життя! Адже часто, коли людина зазнає домашнього насильства, вона фізично не може постояти за себе. А ще через стрес їй складно усвідомити, що трапилося та що їй слід робити у цій ситуації.

Тож ми підготували для вас інструкцію, що підкаже як діяти, коли ви стали свідком домашнього насильства.

1. ОЦІНІТЬ СИТУАЦІЮ

Яке насильство відбувається – фізичне, психологічне, економічне, сексуальне? Постраждала особа – дитина чи доросла людина? Чи повинні державні органи втручатися негайно? У якому стані постраждала особа? Як поводиться кривдник? Чи є навколо інші люди та чи готові вони прийти на допомогу? 

Під час насильницького нападу обирати спосіб фізичного втручання рекомендується лише якщо ви до цього справді готові (маєте навички рукопашного бою, засоби індивідуального захисту, нелетальні засоби самооборони тощо). Дбайте про свою безпеку та безпеку тих, хто поруч, тому що кривдник може мати зброю і заподіяти шкоду. 

2. ВИКЛИЧТЕ ПОЛІЦІЮ

Так ви не поставите під загрозу свою особисту безпеку і дозволите спеціально підготовленим працівникам поліції вжити усіх потрібних заходів, щоб зупинити насильство.
Виклик поліції ви можете здійснити за номером 102 або за номером вашого безпосереднього відділення поліції. А за номером безкоштовної гарячої лінії 0-800-50-02-02 вам нададуть кваліфіковану консультацію та розкажуть, як діяти в тій чи іншій ситуації.

3. ЗВЕРНІТЬСЯ ЗА МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ

Коли існує безпосередня загроза життю та здоров’ю людини (фізичний чи психічний стан раптово погіршується і це супроводжується кровотечею, судомами, знепритомненням, удушенням, гострим болем або іншими симптомами, які можуть свідчити про суттєву загрозу) – викличте бригаду «швидкої допомоги» за єдиним номером 103.

4. ЗАФІКСУЙТЕ ПОБАЧЕНЕ

Якщо у вас або у когось поруч є мобільний телефон – зафіксуйте на відео, фото усе, що відбувається. Це допоможе органам влади тверезо оцінити ситуацію та дати правильну кваліфікацію злочину. А ще стане доказом під час розгляду справи.

5. ПОВІДОМТЕ ВІДПОВІДНІ ОРГАНИ

Коли насильство припинилося, а кривдник подався геть, запитайте у постраждалої особи: чи є хтось, хто їй допоможе і чи потрібна ваша допомога, щоб подзвонити комусь. Постраждала особа може попросити вас побути з нею, доки приїде людина, якій вона довіряє. Якщо ви згодні – перебувайте в освітленому людяному місці. 

Порадьте звернутися до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги та/або зателефонувати до національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0-800-500-335 або 116-123 (з мобільного). Такий дзвінок безкоштовний зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України.

6. ПОРАДЬТЕ ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ

Кожна/ен постраждала/ий має право на безоплатне отримання соціальних послуг, медичної, соціальної, психологічної, правової допомоги. Коли безпосередньої загрози життю або здоров’ю постраждалої особи немає, ви можете також порекомендувати їй звернутись до відповідних органів та установ (ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Проте важливо пам’ятати, що такі послуги та допомогу людина може отримати лише за її власним бажанням. 

7. ПРОЯВІТЬ НЕБАЙДУЖІСТЬ 

Будьте готовими, що постраждала/ий не захоче змінювати своє життя. Людина має право зробити цей вибір, а ви у силах висловити своє занепокоєння, запропонувати підтримку, направити до тих, хто може допомогти.