Відповідно до статті 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на:
При здійсненні будь-яких заходів на першому місці завжди повинно бути убезпечення постраждалих від неправомірних діянь кривдника. Суб’єкти, яким стало відомо про факт домашнього насильства, у першу чергу повинні вжити всіх необхідних заходів для його припинення. У випадку загрози життю і здоров’ю безпека постраждалих вважається важливішою за все інше (наприклад, за збереження стосунків, за можливість користування кривдником своїм майном тощо). У межах наданих суб’єктам повноважень, постраждалі можуть отримувати такі види захисту: припинення насильства працівниками поліції, надання тимчасового притулку для безпечного розміщення; терміновий заборонний та обмежувальний приписи. При цьому процедура їх винесення максимально сприятлива для постраждалої особи;
Метою цього права є забезпечення того, щоб постраждалі мали необхідну їм інформацію для реалізації своїх прав та пошуку послуг і ресурсів, зокрема: про права постраждалих, про наявні послуги та ресурси, як звернутися до посадових осіб кримінальної юстиції та що їх буде очікувати під час розгляду їх справи;
Враховуючи, що постраждала від домашнього насильства особа часто має досить обмежені фінансові та економічні ресурси, держава передбачила для неї можливість отримання такого роду послуг на безоплатні основі;
Завдяки реалізації цього права постраждалим особам забезпечується доступ до правосуддя та інших механізмів юридичного захисту;
Дотримуватись цього принципу – це рахуватися з інтересами постраждалої особи, дотримуватися прийнятного для неї формату спілкування і взаємодії, бачити в ній не об’єкт надання допомоги та захисту від домашнього насильства, а рівноправного суб’єкта, не звинувачувати постраждалу особу у вчиненому щодо неї насильстві. У випадку протиставлення прав і законних інтересів кривдника та постраждалої особи держава визнає пріоритетність прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб та вимагає від суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії домашньому насильству, їх забезпечення.;
Цей принцип означає, що інформація про постраждалих осіб, отримана фахівцями під час здійснення заходів щодо запобігання та протидії домашньому насильству, не підлягає свідомому чи випадковому розголошенню. Обробка персональних даних про особу, яка повідомила про вчинення насильства, або про постраждалу особу здійснюється за згодою такої особи або її законного представника з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”;
Реалізація цього права полегшить встановлення довіри та необхідного контакту між постраждалою особою та представниками держави;
Постраждала особа має право пред’явити позов у рамках встановленої законом схеми для компенсації завданих їй збитків та шкоди;
За загальним правилом отримання допомоги постраждалими особами ґрунтується на їх вільному волевиявленні. Саме постраждала особа визначає, чи бажає вона звертатись до правоохоронних органів і суду;
Постраждала особа має право своєчасно отримувати повідомлення про важливі події у своїй справі, зокрема про: застосування до порушника запобіжного та обмежувальних заходів, закриття кримінального провадження, винесення вироку або іншого рішення суду тощо;
інші права, передбачені законодавством у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.